29 травня у виставковому центрі «Жива пам'ять» Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» відкрився документальний виставковий проєкт «Коли руйнується світ».
Виставка присвячена роботі над меморіалом трагедії Бабиного Яру, яку провели Ада Рибачук і Володимир Мельніченко (АРВМ) для архітектурного конкурсу 1965 року.
Експозиція ґрунтується на архівних матеріалах і досліджує шлях художників у спробі знайти мову для вшанування пам'яті.
На виставці представлені архівні матеріали, авторські ескізи, фотографії, тексти та відреставрований макет меморіалу із колекції Фонду збереження культурної спадщини АРВМ. Ці експонати документують прагнення художників осмислити й вшанувати пам'ять про трагедію Бабиного Яру — і водночас свідчать про намагання радянської влади стерти або применшити її масштаб в публічному просторі.
«Повернення нам власного минулого і руйнування міфів, які створила радянська влада про Голокост, є одним зі стратегічних напрямків діяльності Національного історико-меморіального заповіднику Бабин Яр», — зазначила у вступній промові його очільниця Роза Тапанова. Вона наголосила, що конкурс 1965 року був надією для громади вшанувати жертв, проте радянська цензура лише імітувала діалог. В решті решт влада скасувала конкурс, а згодом у 1976 році, на державне замовлення було виготовлено і встановлено «Пам'ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру».
«Радянська влада переписувала історію і замовчувала факти. Ця виставка — є відтворенням нашої пам'яті. Адже, як написано на фасаді виставкового центру, той, хто не пам'ятає, змушений проживати свою історію ще раз і ще раз. Бабин Яр — трагічна і важлива сторінка історії України тому йому було надано статус національного заповідника. І та діяльність, яку веде його команда, повністю відповідає нашим національним інтересам сьогодні — повертати правду про нас», — додав Сергій Станіславович Бєляєв, заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань спадщини.
Кураторська команда проєкту — Марія Мізіна, Анастасія Пасєка та Михайло Алексеєнко — розповіла про підхід до роботи з архівними матеріалами, концепцію експозиції та наголосила на актуальності теми.
«Ця виставка — результат майже піврічної дослідницької роботи, яку ми проводили у співпраці з Фондом збереження культурної спадщини АРВМ. Ми працювали з архівними матеріалами, знаходили їх буквально по фрагментах. Оцифрували частину документів, ескізів, фотографій, відреставрували макет. В процесі роботи ми зрозуміли, що цей проєкт значною мірою випередив свій час», — зазначила Марія Мізіна.
«Нам було важливо показати логіку мислення самих художників: як вони приходили до ідеї, як її формулювали, як шукали мову для того, щоб говорити про трагедію Бабиного Яру. Виставка побудована саме на цій внутрішній послідовності: документах, ескізах, текстах і спогадах», — додав Михайло Алексеєнко.
«АРВМ не просто створювали пам'ятник — вони розробляли меморіал-досвід. Їхній підхід до меморіалізації базувався на глибокому дослідженні місця та контексту. І хоча проєкт не був реалізований, ми вважаємо, що він є важливим саме зараз. В Україні триває процес переосмислення того, як ми вшановуємо пам'ять. Ми шукаємо нову мову для цього — і проєкт АРВМ дає нам цінні орієнтири», — підкреслила Анастасія Пасєка.
«Під час роботи над виставкою, коли макет меморіалу вже був відреставрований, з'явилася ідея створити фільм-маршрут. Ми використали просту візуальну мову — рух камери шляхом, закладеним у проєкті Ади Рибачук і Володимира Мельніченка. Цей прийом дозволив створити ефект занурення — своєрідну кінематографічну подорож, в якій глядач проходить цей шлях сам», — розповів режисер Олексій Радинський, чия відеоробота представлена на виставці.
Також у відкритті взяли участь представники Фонду збереження культурної спадщини АРВМ.
«Сьогоднішній публічній презентації цього проєкту передували десятиліття забуття. Проте Ада й Володимир ніколи не сумнівалися, що рано чи пізно він отримає заслужену оцінку. Ми щасливі, що Фонду вдалося зберегти і донести зусилля митців до цього дня», — зазначив Інокентій Вировий.
«Цей проєкт був першим підходом до теми пам'яті та меморіалізації, яка надалі не лише розкрилася в інших проєктах творчого тандему, але й стала визначальною рисою всього творчого спадку АРВМ», — додав Олександр Галинський.
ДОВІДКОВО
- Графік роботи виставки «Коли руйнується світ»:
- Адреса: Виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А
- Дати проведення: 29 травня — 31 липня 2025 року
- Години роботи:
Пн–Пт: 10:00–19:00
Сб–Нд: 11:00–19:00
- Вхід вільний.
Інституційні партнери: Фонд збереження культурної спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельніченка, Національний центр «Український Дім», Артфундація «Дукат».
Проєкт реалізується у співпраці з компанією «Архівні інформаційні системи», ГО «Центр єврейської культури «Жива пам'ять» та за підтримки Групи компаній «Кліар Енерджі».
Про АРВМ
Ада Рибачук (1931–2010) і Володимир Мельніченко (1932–2023) — художники, які понад пів століття працювали разом як творчий дует. Познайомилися під час навчання на живописному факультеті Київського художнього інституту. У 1954 році разом проходили переддипломну практику на Баренцовому морі. Після цього не розлучались — як у житті, так і в професійній діяльності.
Із 1950-х років працювали в галузях монументального мистецтва, живопису, графіки, скульптури, архітектури та ландшафтного проєктування. У співавторстві створили оформлення низки київських об'єктів, зокрема Центрального автовокзалу та Палацу дітей та юнацтва. Наймасштабнішим проєктом став Парк Пам'яті на Байковій горі. У 1982 році радянська влада прийняла рішення залити бетоном рельєфи Стіни Пам'яті площею понад 2000 м², що стало великим ударом для авторів.
Сьогодні в Києві на вулиці Малопідвальній, 10-Б діє Музей-майстерня АРВМ, де зберігається більша частина мистецької спадщини дуету.
ПРО КОНКУРС
У 1965 році було оголошено архітектурний конкурс на створення пам'ятника «Жертвам фашизму в Шевченківському районі міста Києва». Ініціатива стала відповіддю на зростання суспільного запиту на вшанування пам'яті розстріляних у Бабиному Яру. У конкурсі взяли участь, зокрема, Авраам Мілецький, Йосип Каракіс, Яків Ражба, Євген Жовнеровський, Альберт Крижопільський, а також дует художників Ади Рибачук і Володимира Мельніченка.
Після розгляду поданих проєктів конкурс було анульовано. Згодом, у 1976 році, на державне замовлення було виготовлено і встановлено «Пам'ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру». Сюжет і назва пам'ятника відповідають радянській політиці замовчування теми Голокосту та ключових аспектів трагедії.