Постійна експозиція Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» поповнилася трьома цікавими артефактами — єврейськими релігійними календарями другої половини 20 століття, якими користувалися українські юдеї.
Два з них — типографські видання Московської єврейської релігійної общини — чи не єдиного юдейського об’єднання на теренах СРСР, яке мало можливість офіційного друку єврейської літератури релігійного змісту.
Окрім знайомого та звичного сучасних євреїв переліку важливих дат єврейського релігійного календаря, невід’ємним елементом цих двомовних (івритом і російською) видань є низка офіційних світських дат, зокрема вказівки на день народження більшовицького лідера Володимира Ульянова (Леніна) (22 квітня), дату більшовицького перевороту 1917 року (у виданні «Великая Октябрьская революция») (7 листопада) та інше.
Цікаво, що у виданні 1976 року наявний ще один елемент, відсутній у більш ранніх виданнях, а саме — «Молитва за мир».
Сама «молитва» не була чимось новим для релігійної практики за умов радянської дійсності. У 1952 році у місті Загорськ (Московська область) відбулася конференція представників різних релігійних конфесій. Юдейські громади на ній представляв уродженець України, Соломон Шліфер — головний рабин Московської синагоги (1944-1957). Під час виступу Шліфер представив власне трактування значення слова «Мир» для юдеїв: «Слово «мир» для нас, віруючих євреїв, окрім загального поняття мир має ще й глибоке релігійно-символічне значення, оскільки «Мир» — «Шалом» є одним із імен Г-спода Б-га, В-лодаря світу, і ми за цю священну ідею маємо боротися впритул до самої пожертви».
Зафіксовані випадки, коли молитва «За мир» разом з «Молитвою за уряд» виголошувались у московській синагозі, а згодом — і в інших синагогах країни ще у 1953 році.
Очевидно, що такі дії мали свідчити про лояльність радянських вірян до владного режиму, який пильно стежив за релігійним життям та за будь-якої зручної нагоди обмежував право на віросповідання власних громадян. Останні, перебуваючи під постійним тиском та наглядом, бажаючи зберегти ті крихти релігійної «свободи», «гарантовані» Конституцією СРСР, були готові дотримуватися суспільного етикету, встановленого тоталітарним режимом.
Рукописний та друковані календарі, розміщені в постійній експозиції Музею, є своєрідними нагадуваннями про випробування, які випали на долю мешканців України та одночасно є підтвердженням збереження традицій і віри у Вс-вишнього у найважчі часи.
Музей висловив щиру вдячність родині Гайсинських, яка передала ці важливі артефакти Музею, а також Аврааму Йосіфу Іцхаку Каршенбауму за сприяння у поповненні колекції.
