Виставка, присвячена мистецтву давніх єврейських каменерізів, завітала до Городка (Хмельницька область).
Про це повідомили на сайті ГО «Україна Інкогніта».
ГО «Україна Інкогніта» є єдиною організацією, яка комплексно досліджує всі старовині некрополі України – українські, польські та єврейські. Один із результатів такої діяльності – інформаційний путівник «Старовинні цвинтарі. Єврейські некрополі України», створений у партнерстві з НІМЗ «Бабин Яр» та Благодійною фундацією Історико-культурного центру Умані (HCCU).
Цікавим «єврейським» проєктом, до якого також причетна ГО «Україна Інкогніта», є виставка «Сатанів: загублений світ давнього єврейського цвинтаря». Він став можливий за активної участі та фінансування Об’єднаної єврейської общини України. Тут окрема подяка операційному директору ОЄОУ Віталію Камозіну.
Автором виставки став член команди «Україна Інкогніта» — краєзнавець, історик і журналіст Дмитро Полюхович.
Про суть цього проєкту сказав кандидат мистецтвознавства, професор, Голова Академічної ради Української асоціації юдаїки Євген Котляр (Харків):
«Мистецтво каменерізної стели в єврейській художній традиції сягає біблійних часів. Ця традиція ніколи не переривалася і досягла свого апогею в Східній Європі у XVII – XVIII століттях. Тоді епітафія поєдналася з багатою символічною мовою численних зображень, і кожний надгробок ставав унікальним мистецьким твором. Серед сотень єврейських цвинтарів, що нагадують про довгу єврейську історію України, є справжні перлини, як у Сатанові. Розкидані на високому пагорбі, вкриті мохом і з’їдені часом, ці надгробки зберігали дух життя і віри євреїв, які чекали на Машиаха, вірили у воскресіння мертвих й повернення до Землі Обіцяної. Кожна стела символічно висловлювала заслуги і статус єврея, що покоївся під тим чи іншим каменем так, щоб Вс-вишній дарував йому кращу частку в майбутньому світі.
Пластика та поетика цих надгробків надихала багатьох митців минулого століття, які у хитросплетіннях орнаментів та тварин шукали витоки власного національного стилю. Соломон Юдовін, Натан Альтман, Ісахар-Бер Рибак та інші бачили у площинному архаїчному стилі різьблення архетипи єврейської народної культури. Незліченні образи двоголових орлів (зауважимо, що єврейський двоголовий орел не має жодного відношення до росії, в юдаїзмі це втілення Б-га, а дві голови символізують дві лінії Його управління Світом: покарання і прощення, суворість і любов тощо — прим «УІ»), левів, оленів, ведмедів, зайців, вазонів, свічників, квітів та архітектурно-орнаментальних мотивів цих символічних порталів були алегоричним виразом мови Тори та духовної традиції. Ця традиція пов’язувала «вузлом вічного життя» євреїв усіх попередніх поколінь, тоді як різьблена в’язь надгробків унаочнювала цей зв’язок.
Час повільно знищує ці величні мацеви, а згубні підходи «хранителів» старовини пришвидшують цей процес. Прекрасні й оригінальні роботи Дмитра Полюховича як своєрідні естампажі зберігають та повертають нам щедре багатство ренесансних та барокових форм цих шедеврів єврейського традиційного мистецтва. Автор трепетно зберігає їхнє тепло, фактуру, гру світлотіні. Око повільно ковзає цими крихкими охристими візерунками, які викликають асоціації з ніжним пісочним печивом на свято Пурим, що євреї випікали в колишніх містечках — штетлах. Вони використовували для цього різьблені дерев’яні формочки пурим-бретль зі схожою емблематикою. У своїх роботах пан Дмитро дбайливо відриває ажурне різьблення від кам’яної площини та накладає його силуетом на темне тло, як об’ємну витинанку — рейзеле. Звільнений від своєї основи малюнок надгробка посилює експресію образів і якимось містичним чином дає голос зображенню. Саме цей голос зберігає прямий зв’язок сучасника із зниклою художньою культурою і все ще живою й квітучою традицією».
Створенню виставки значною мірою сприяв і партнерський проєкт ГО «Україна Інкогніта» та Відділу культури, національностей, релігій і туризму Городоцької міськради «Могили предків», що реалізується під патронатом керівництва Городоцької громади. У рамках цієї ініціативи досліджуються старовині некрополі історичної Городоччини (колишнього Городоцького району). Про здобутки і цікаві відкриття, зроблені подільськими дослідниками, неодноразово повідомляв сайт «Україна Інкогніта».
Зокрема низку раніше невідомих, але дуже цікавих мацев було знайдено під час експедицій проєкту «Могили Предків» до Сатанова. Їх декор представлено на виставці. Сатанівський єврейський некрополь є одним із найбільших. Оздоблення часто ховається під шапкою моху, тому кожного разу там можна знайти щось нове.
Вперше виставку побачили в найбільшому єврейському музеї України і одному із найбільших подібних музеїв у Європі «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (Дніпро). Пізніше вона експонувалася в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» (Київ), Музеї геноцидів (Одеса) та Хмельницькому обласному науково-методичному центрі культури та мистецтва. 1-20 грудня виставку побачать в Харкові.
Дорогою з Хмельницького до Харкова виставка завітала до Городка, де вона, власне, і «народилася». Її можна побачити в приміщенні Городоцької публічної центральної бібліотеки (3-й поверх). Вона експонуватиметься до 24 листопада.
«Ми дуже раді можливості показати нашим землякам виставку, яку бачили в Києві та найбільших містах України. Представлені роботи дуже красиві, яскраві, цікаві і оригінальні. Головне ж — вона розповідає про культуру, історію та мистецтво нашого краю. Хоча виставка демонструватиметься лише тиждень, маємо сподівання, що з нею ознайомиться чимало наших земляків», — каже директор бібліотеки Надія Бутельська.
Секретар Городоцької міськради Олена Гріх вважає, що такий захід важливий ще й політично та ідеологічно:
«Культура, мистецтво, звичаї, вірування та світогляд євреїв, які століттями жили поруч з українцями для більшості справжня «Terra Incognita». Тому це дуже важливо розповісти громаді про наших сусідів. Тим більше, що до Другої світової війни євреї складали більшість населення нашого містечка. Такі заходи сприяють досягненню міжнаціонального миру і злагоди, що є важливим у єдності нашого суспільства у протистоянні російській агресії. Також це вкотре спростовує тезу російської пропаганди про нібито розквіт нацизму в Україні».
Першими відвідувачами виставки стали школярі Городоцького ліцею №1.
