Команда київського проєкту «Один камінь — одне життя» провела акцію з відчищення «каменів спотикання», що нагадують про єврейських жителів міста до Бабиного Яру.
Латунна табличка Каменя, на якій вручну вигравіровані дані про людину, з часом тьмяніє, тому потребує спеціального догляду.
Цього разу були відчищені камені з іменами Людмили Ткач, якій вдалося вибратися з Бабиного Яру, та Якова Винокура, який не пережив розстріл у цьому місці.
До акції долучилися Катерина Осипчук, яка досліджувала біографію Людмили Ткач ще студенткою, а також донька Якова Винокура Іна Хортова і онука Ірина Хортова.
Дії волонтерів привернули увагу прохожих, які зупинялися і питали про проєкт, цікавилися історіями, що пов'язані з цими іменами.
У 2025 році проєкт «Один камінь — одне життя: 80 каменів спотикання для Києва» буде продовжено.
Проєкт реалізується Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з Освітнім центром «Простір толерантності» за ініціативи посольства Німеччини в Україні та за підтримки Київської міської державної адміністрації.
Камені спотикання (Stolpersteine) — це мистецький проєкт німецького художника, який втім отримав свій масштаб і значення завдяки місцевим ініціативам. Міські адміністрації, краєзнавчі та культурні інституції, школи, виші, громадські організації, родичі, мешканці будинків, де колись жили люди, переслідувані нацистським режимом — загалом 1900 команд по всій Європі.
Місцеві ініціативні групи досліджують біографію людини, чию пам’ять хочуть вшанувати; узгоджують розміщення Каменів з міською владою; організовують встановлення Каменів і церемонію відкриття; доглядають за Каменями.
