У Рівному на меморіальному комплексі в урочищі Сосенки відбувся мітинг-реквієм на згадку про жертви масових розстрілів, що сталися 1941 року.
83 роки тому, 3 листопада, нацистські окупаційні сили вбили близько 17 500 євреїв, які до цього становили значну частину населення міста. Сосонки стали одним із багатьох трагічних місць на території України, де були винищені цілі єврейські громади.
На заході були присутні представники міської та обласної влади, серед яких секретар міської ради та виконувач обов'язків мера міста Віктор Шакірзян, заступник голови обласної ради Ігор Ясенюк, а також голова єврейської громади міста Герш Фраєрман.
«Не дарма це місце називають рівненським Бабиним Яром, адже досі атмосфера просякнута болем, жахом та несправедливістю. Ми вшановуємо пам’ять тих, хто став жертвою жорстоких репресій та насильства. Їхні життя були обірвані в найжахливіший спосіб, і наш обов’язок — зберегти пам’ять про них для майбутніх поколінь», — зауважив секретар Рівненської міської ради Віктор Шакирзян.
Перед присутніми виступила історик-архівіст Людмила Леонова, розповівши про страшні події тих років, а Павло Грабовський, відомий у місті лікар, вимовив проникливу промову, сповнену болем та повагою до пам'яті загиблих.
Також дуже зворушливою була промова Максима Гона — доктора політичних наук, професора Рівненського державного гуманітарного університету, великого знавця єврейської теми та друга шини. Нині чинного службовця ЗСУ.
Прозвучала молитва «Кадіш», яку прочитав старійшина єврейської громади Борис Семенович Ройтман. Дітки, присутні на мітингу, прочитали вірші на згадку про страшну подію 1941 року, а також вірш власного твору про ті події від Коваль Ольги Аврамівни, представника БФ «Хесед».
За єврейською традицією, присутні залишили на меморіалі камінці — символ пам'яті та поваги до загиблих.
«Ці невеликі, але значні жести свідчать, що пам'ять жертв Сосенок жива і передається з покоління до покоління. Сьогодні, за умов війни, яка знову руйнує українські міста та життя, ця трагедія звучить особливо гостро. Ми знову бачимо спробу знищити цілий народ — тепер українську, яка бореться за своє існування та свободу. Як колись знищували євреїв лише за їхню національність, так і зараз намагаються зламати та стерти українську культуру, мову та ідентичність. Зв'язок цих подій нагадує нам про цінність життя, про необхідність пам'ятати минуле і боротися за майбутнє, щоб подібні трагедії ніколи не повторювалися. Голокост — це страшне слово… це жахливе, жорстоке явище… Ніколи не можна допустити цього знову!»
