160 років тому, 29 липня 1865 року, народився Андрей Шептицький, видатний релігійний і суспільний діяч, митрополит Української греко-католицької церкви (УГКЦ), який протягом 44 років був моральним авторитетом для українців та прославився тим, що рятував євреїв під час Другої світової війни.
Народжений у селі Прилбичі в українсько-польській аристократичній родині, він обрав українську ідентичність і став духовним лідером, враховуючи інтереси поляків і євреїв.
Освіту здобув удома, у гімназіях Львова та Кракова, а згодом отримав ступені доктора теології та філософії, володіючи кількома мовами, включно з івритом.
У 1888 році вступив до монастиря Василіян, у 1899 році став Станиславівським єпископом, а в 1900 році — Галицьким митрополитом.
Шептицький реформував УГКЦ, запровадивши українську мову в богослужіння, оновивши духовну освіту та підтримуючи культурні й освітні ініціативи, зокрема заснування Українського національного музею з унікальною колекцією ікон.
Під час Другої світової війни разом із братом Климентієм він організував систему порятунку євреїв, урятувавши десятки життів через мережу монастирів і церков.
У 1942 році він засудив насильство у проповіді «Не убий», закликаючи протистояти злочинам нацистів.
Згідно зі списком, який склав врятований митрополитом рабин Давид Кахане, участь у порятунку євреїв брали понад 240 українських греко-католицьких священників. Так, 14 серпня 1942 року було таємно виведено зі Львівського гетто і сховано в численних монастирях Львова та Львівської області близько 200 єврейських дітей. Їм виготовили документи, надали фальшиві посвідчення про хрещення та назвали українськими іменами.
Таким чином, митрополит Андрей Шептицький у період нацистської окупації використовував адміністративну структуру УГКЦ як основну силу пасивного спротиву гітлерівській владі, а її мережу — для надання допомоги євреям. Завдання з переховування переслідуваних євреїв та надання їм іншої допомоги покладалося на всіх церковних служителів та парафіян.
Після того, як до Львова увійшла Червона армія, Андрей Шептицький передав єврейських дітей зі студитських монастирів Єврейському комітету, який очолив рабин Давид Кагане. Причому митрополит продовжував посилати їжу і одяг Єврейському комітету, поки всі діти не виїхали зі Львова або не були всиновлені.
Попри його внесок, Яд ва-Шем не визнав Шептицького Праведником народів світу через декілька суперечливих моментів. Водночас низка його соратників, включно з братом Климентієм, отримали це звання.
