11 серпня 1945 року, у суботу, у Кракові, що перебував під радянською окупацією, відбувся перший післявоєнний антиєврейський погром у Польщі, відомий як Краківський погром. Ця подія стала трагічною сторінкою в історії міста та частиною хвилі антиєврейського насильства в Польщі 1944–1946 років. Основною причиною погрому стали чутки про «кровавий наклеп» — фальшиві звинувачення у ритуальних убивствах польських дітей євреями, які поширювалися в місті.
Передумови
Перед Другою світовою війною у Кракові проживало від 68 000 до 80 000 євреїв. До січня 1945 року, після звільнення міста Червоною армією, у місті залишилося лише близько 2 000 єврейських уцілілих від Голокосту. З поверненням біженців із Радянського Союзу та сусідніх населених пунктів чисельність єврейської громади зросла до 6 637 осіб до травня 1945 року. Однак повернення євреїв не завжди віталося місцевими жителями, а антисемітські настрої посилювалися через соціально-економічні труднощі та чутки про ритуальні вбивства. У червні 1945 року місцева міліція затримала жінку, помилково звинувачену у викраденні дитини, що підігріло чутки про вбивства дітей євреями, які нібито сягали 80 жертв.
Хід подій
Погром розпочався вранці 11 серпня, коли натовп увірвався до синагоги Купа в районі Казімеж під час суботньої молитви. Події спровокувала спроба затримати 13-річного хлопця, який кидав каміння у синагогу. Він утік до ринку, кричачи, що євреї намагалися його вбити, що підбурило натовп. Євреїв, які молилися, побили, синагогу розграбували, а сувої Тори спалили. Напади поширилися на сусідні вулиці — Мйодову, Старинську, Пшемську та Юзефа, де били євреїв, грабували їхні будинки та нападали на єврейський гуртожиток. У другій половині дня синагогу Купа підпалили. У погромі брали участь цивільні, міліція та навіть солдати польської армії, що додавало нападам видимості легітимності. Постраждалих євреїв, які потрапили до лікарні, продовжували переслідувати навіть там.
Жертви
Документи підтверджують щонайменше одну смерть — 56-річної Ружі Бергер, уцілілої з Аушвіца, яку застрелили через зачинені двері. Однак деякі джерела, зокрема фотографії похорону, вказують на можливі п’ять жертв. Точна кількість поранених залишається невідомою, але відомо про численні випадки побиття, у тому числі в лікарнях.
Реакція та наслідки
Погром припинили ввечері 11 серпня після введення підрозділів польських внутрішніх військ. Поліція затримала 145 осіб, зокрема 40 міліціонерів і 6 солдатів. У вересні-жовтні 1945 року 25 осіб звинуватили у розпалюванні расової ненависті, грабежах і насильстві, з них 12 були міліціонерами. Десятьох засудили до ув’язнення. Інцидент викликав широкий резонанс і посилив занепокоєння щодо антисемітизму в післявоєнній Польщі, ставши передвісником більш масштабного погрому в Кельце 1946 року.
Значення
Краківський погром став прикладом повоєнного антисемітизму, підживленого чутками та соціальною напругою. Він підкреслив труднощі повернення євреїв до нормального життя після Голокосту та необхідність боротьби з упередженнями. Меморіальні заходи та історичні дослідження, як-от роботи Анни Цихопек, продовжують зберігати пам’ять про ці події, нагадуючи про важливість толерантності.
