13 Тішрея (цьогоріч 4–5 жовтня) виповнилося 143 роки з дня відходу Четвертого Любавицького Ребе, Шмуеля Шнеерсона, відомого як Ребе Маараш. Народжений 2 іяра 5594 року (11 травня 1834) у сім'ї Третього Ребе, Цемах-Цедека, і ребецн Хая-Мушки, він став ключовою постаттю хасидського руху Хабад.
Попри слабке здоров'я, яке супроводжувало його ще за життя батька, Ребе Маараш очолив Любавицький рух у 1866 році, після смерті Цемах-Цедека. Його лідерство відзначалося глибокими духовними вченнями, зокрема принципом «Лехатхіла арібер» («Спочатку перестрибни»), що закликав долати перешкоди з рішучістю. Він також активно захищав права єврейських громад у Російській імперії, звертаючись до влади та підтримуючи благодійні ініціативи.
Ребе Маараш залишив значний літературний спадок, зокрема праці з хасидської філософії, які поглиблювали вчення ХаБаДу. Він заснував єшиву «Томхей Тмімім» у Любавичах, що стала основою для підготовки майбутніх лідерів руху. Його діяльність зміцнила зв'язки між єврейськими громадами, попри утиски царського режиму.
Шмуель Шнеерсон відійшов 13 тішрея 5643 року (1882), залишивши п'ятьох синів, які продовжили його справу. Його спадщина продовжує надихати хасидів у всьому світі, а йорцайт залишається важливим моментом для духовного осмислення.
